Вторинні водокористувачі не є платниками рентної плати
З 01.01.2018 вторинні водокористувачів не є платниками рентної плати за спеціальне використання води. Вторинні водокористувачі, які отримують воду згідно договору на поставку води, та були платниками рентної плати за спеціальне використання води, востаннє визначали податкові зобов’язання за IV квартал 2017 року та подавали податкові декларації з рентної плати (далі – декларація) разом з Додатком 5 наростаючим підсумком з початку року за 2017 рік.
За наступні податкові періоди вторинні водокористувачі не подають декларації разом з Додатком 5. При цьому заява про виключення з переліку платників рентної плати за спеціальне використання води до контролюючих органів не подається.
Відповідно до п. 110 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1797 - VII «Про внесення змін до «Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» з 01.01.2018 до п. 255.1 ст. 255 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) внесено зміни в частині визначення кола платників рентної плати за спеціальне використання води, а саме: обов’язок платника з Рентної плати покладено на суб’єктів господарювання, що належать до первинних водокористувачів, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів без надання преференцій бюджетним установам, що належать до первинних водокористувачів.
Згідно з частинами другою та третьою ст. 42 Водного кодексу України від 06 червня 1995 року № 213/95-ВР зі змінами і доповненнями (далі – Водний кодекс) водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.
Первинні водокористувачі – це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.
Спеціальним водокористуванням є забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ст. 48 Водного кодексу).
Зміни до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних
Повідомляємо, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 204 (набрала чинності 24 березня 2018 року) внесено зміни до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних.
Зокрема, внесено наступні зміни:
1) операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем;
2) у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) – платнику податку;
3) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);
- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Про право платника податків на оскарження рішень ДФС
Олександрійська ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області звертає увагу платників податків, що у разі незгоди із сумами нарахованих грошових зобов’язань, не обов’язково відразу звертатися із позовами до суду.
Податковий кодекс України містить норму, яка дозволяє платникам проводити процедуру оскарження в адміністративному порядку. Але звертаємо увагу, що подаються такі скарги протягом 10 календарних днів, які настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. При цьому скарга має подаватися до контролюючого органу вищого рівня, тобто до ДФС України. Така скарга розглядається і по ній приймається рішення.
Платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення протягом 1095 днів.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Крім того наголошуємо, що відповідно до статті 56 Податкового кодексу України, не підлягають оскарженню (ні адміністративному, ні судовому) грошові зобов‘язання, визначені платником самостійно.
Порядок нарахування єдиного соціального внеску підприємцями на загальній системі оподаткування
Відповідно до п. 2 частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) для ФОП на загальній системі оподаткування базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску).
ЄВ встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної бази нарахування ЄВ (частина п’ята ст. 8 Закону № 2464).
ФОП на загальній системі оподаткування зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону № 2464).
Пунктом 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) встановлено, що базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 розд. ІV ПКУ, згідно з яким чистим оподатковуваним доходом є різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої ФОП.
| 
